Історія та фото: Наталія Єрмак
Ілюстрація: #ЮліяТверітіна
//
До початку повномасштабної війни Наталія працювала над українським дитячим мультсеріалом «Хоробрі зайці». Це історія заячої родини, що вирушає в подорож, зустрічає інших тварин і вчиться чомусь новому завдяки кожному, кого зустрічає. Тоді Наталія й гадки не мала, що на неї теж чекає подорож, де потрібно бути максимально хороброю.
Після 24 лютого 2022 року виробництво мультсеріалу поставили на паузу, а в Наталії з’явилася можливість доєднатися до команди журналістів видання The New York Times. Разом із репортером Томасом, фотографом Тайлером, радником із безпеки Джоном і водієм Дімою, Наталія поїхала до Гуляйполя. Це місто в Запорізькій області, яке вже кілька місяців намагаються захопити росіяни. До повномасштабної війни там жило 13 тисяч людей, однак після вторгнення залишилося близько двох тисяч. Журналісти приїхали, щоби зафіксувати, як виглядає життя в місті під постійними обстрілами.
Наталія мала спілкуватися з мешканцями, військовими та медиками, збирати історії людей і перекладати їх з української чи російської на англійську. Вже в першу ніч у Гуляйполі журналісти не могли заснути через потужні обстріли — звуки лякали настільки, що неможливо було контролювати тремтіння свого тіла. Однак за кілька тижнів перебування в прифронтовому місті Наталія звикла до саундтреку війни, до свисту ракет і подальших вибухів за сотню метрів.
Сили потрібні й на те, щоби слухати історії людей або бачити, як місцева жінка впізнає залишки тіла свого брата, вбитого росіянами. Наталії довелося побачити й пропустити через себе багато жахів війни, щоби допомогти світові дізнатися правду про напад Росії. Але її підтримувала сміливість людей, яких вона зустріла в місті, що росіяни вперто прагнуть знищити вщент.