Ілюстрація: #АннаАндреєва
//
Лізі 15 років, вона сирота з міста Попасна на Луганщині. За Попасну всю весну 2022 року точилися тривалі й нещадні бої, врешті-решт населений пункт був стертий російськими військами з лиця землі. У таких умовах Ліза мала виїжджати з гарячої точки. Хрещена посадила дівчину в машину до чотирьох знайомих, і вони рушили в сторону Бахмута. Однак на виїзді з Попасної їхню автівку розстріляли окупанти. Водій та ще один пасажир отримали важкі поранення уламками, почали втрачати кров — діяти потрібно було негайно, а інші дорослі не вміли кермувати.
За кілька років до цього Лізу вчила водінню її покійна мати, тож дівчина сіла за кермо. На дорозі було розкидано в шаховому порядку багато мін, десь лежали трупи — як їй усе вдалося об’їхати, Ліза не розуміє досі. За одним із поворотів машину знову почали обстрілювати: дівчина отримала два наскрізних поранення ніг, втратила палець, їй розтрощило коліно. Однак вона все одно продовжувала їхати далі, попри сильний біль. Одна з куль влучила в акумулятор, тож автівка згодом заглохла. На цьому етапі Лізі та її супутникам пощастило: неподалік були українські військові, які довезли всіх до лікарні в Бахмуті. Звідти дівчину відправили на евакуаційному потязі до Львова.
«Мені було дуже боляче, але якось їхала. Я б не кинула їх [інших пасажирів] під обстрілами», — згадує зараз Ліза цю страшну дорогу, де тільки завдяки героїзму дівчини усім їм вдалося вижити.