Історія та фото: Тетяна Копитова
Ілюстрація: #ЮліяТверітіна
//
Художниця та ілюстраторка Тетяна 10 років назад разом із чоловіком переїхала до села під Києвом, щоби доглядати своїх коней. Поступово родина брала до себе безпритульних котів і собак: когось рятували та лікували від поранень, після чого одним знаходили нових господарів, а інших залишали в себе. На коштовні операції збирали гроші завдяки знайомим, тож друзі Тетяни жартували, що їм треба відкривати благодійний фонд. Згодом так і сталося — родина Тетяни започаткувала фонд Pet Family. У планах було надання допомоги в стерилізації, заняття аджиліті з безпородними собаками, проведення освітніх лекцій у школах. Однак повномасштабне вторгнення Росії до України завадило цим бажанням.
Найстрашнішим для Тетяни було залишитися без кормів і медикаментів для тварин, адже багато з них потребували особливого догляду. Так у перші дні в одного кота відмовили нирки, а жодна ветеринарна лікарня поблизу не працювала, тож улюбленець не вижив. Тетяна з матір’ю постійно їздила в пошуках кормів і ліків: у навколишніх селах полиці ветеринарних магазинів вже були спустошені, доводилося стояти годинами на блокпостах до Києва. Надію дарувала потужна допомога людей — Pet Family отримали багато донатів, усі витратили на корм. Врешті-решт його закупили вдосталь і змогли годувати не лише своїх підопічних, але й безпритульних тварин в околицях.
Водночас російські війська наближалися до села Тетяни. Коли вони зупинилися за п'ять кілометрів від будинку, стало по-справжньому страшно: дім здригався від вибухів, а майбутнє було непередбачуваним. Жінка розуміла, що деякі тварини не виживуть без ветеринарної допомоги, до того ж її маленький син гостро реагував на обстріли. Тож Тетяна з матір’ю і дитиною вирішили евакуюватися з частиною котів і собак, тоді як з іншими тваринами лишалися в селі її чоловік і батько.
Згодом зооволонтерка спробувала знайти господарів собакам за кордоном, відгукнулися люди з Німеччини та Данії. Тетяна без вагань сіла в машину, взяла у знайомої волонтерки ще котів (на них чекали в Чехії) та рушила в дорогу. Шість годин на кордоні на зооконтролі, тисяча кілометрів в одну сторону, п’ять собак, три коти й три людини в одній машині — подорож виявилася нелегкою. А в процесі людина з Данії припинила виходити на зв’язок, тож двом собакам довелося терміново шукати нових господарів прямо в дорозі. Водночас багато незнайомих людей допомагали Тетяни на її шляху: давали нічліг з багатьма тваринами, донатили й просто висловлювали підтримку, коли бачили автівку на українських номерах.
Після цього жінка ще кілька разів їздила до Польщі прилаштовувати котів, врятованих з Бучі, а її чоловік у цей час розвозив корм у місця, де його бракувало. Зараз Тетяна повернулася додому й намагається знову малювати — але виходить лише про війну.
