Ілюстрація: #СофіяРунова
//
Слов’янськ — місто в Донецькій області, що всі місяці повномасштабної війни перебуває під потужними російськими обстрілами. Багато людей виїхали до більш безпечних регіонів, тож зараз у колись 100-тисячному місті порожньо. Проте там залишається волонтерка Марія, яка прагне до останнього підтримувати свою громаду та українське військо.
Марії 21 рік, війна для неї розпочалася, коли дівчині було 13. Тоді російські бойовики розпочали воєнні дії в Донецькій і Луганській областях. Слов’янськ декілька місяців був в окупації, однак вже влітку 2014 року українська армія звільнила місто. З того часу Марія утверджувалася у своїй проукраїнській позиції та після початку великої війни вирішила боротися за рідний Слов’янськ як волонтерка.
Дівчина сконтактувала з благодійними організаціями та іншими волонтерами, які помогли їй постачати їжу, ліки та необхідні речі для військових. Спочатку розносила гуманітарну допомогу пішки, але згодом їй подарували стареньку «Ладу» й справа пішла швидше. До великої війни волонтерка мало їздила за кермом, тож перший час поїздки були доволі стресовими — особливо, коли поблизу розпочиналися обстріли. Також Марія годує безхатніх тварин, яких значно збільшилося в місті, та допомагає людям з евакуацією. Були випадки, коли снаряд влучав у будинок за 20 хвилин після того, як волонтерка вивозила звідти мешканців.
Найскладніше для Марії — це змиритися з тим, що всім вона допомогти фізично не може. За день їй може надходити до 70 прохань про допомогу, але доводиться їх пріоритезувати. Через це трапляються моменти відчаю, однак дівчині допомогли слова її близької людини: «Ти людина з такою силою та міццю. Якщо ти впадеш, впаде вся нація». Тоді Марія вирішила йти до кінця.
Варіант залишити Слов’янськ волонтерка не розглядає. Вважає, що в місті на лінії фронту від неї значно більше користі, а допомога людям залишається як ніколи на часі.