Ілюстрація: #АльонаШостко
//
24 лютого 2022 року професор Ужгородського національного університету Федір Шандор провів три пари студентам, після чого пішов до військкомату. Жодного бойового досвіду викладач не мав, як і більшість з його побратимів у 101-ій Закарпатській бригаді ТрО. Однак вже у квітні, після навчання військовій справі, їх відправили на передову на схід України.
Вночі Федір чергує, а зранку сідає в бліндаж (укриття) та вмикає відеозв’язок зі своїми студентами. Він проводить шість лекцій на тиждень з туризмознавства, на фоні постійно чутно звуки артилерії. У таких умовах студентам соромно пропускати пари чи погано готуватися до іспитів, адже вони бачать, наскільки відповідально ставиться професор до навчання. «Коли обстріли сильні, Федір Федорович перепрошує і від’єднується, але за кілька хвилин пара продовжується», — каже студентка УжНУ.
Викладач упевнений, що обстріли АЕС, храмів, театрів і музеїв російською армією — це безпосередній наслідок їхньої освіти. І жодним чином не хоче допустити схожої ситуації в Україні. Адже коли нація здатна до геноциду сусіднього народу, то це стає вироком для її освіти, науки та культури. Війна для Федора стала, зокрема, війною за освічених людей, боротьбою двох світів: демократичного та дикунського.
Водночас професор і сам має постійно вчитися, адже перебування на передовій вимагає нових знань. Наприклад, як рити окопи або жити за армійським уставом.