Ілюстрація: #ЖеняОлійник
//
До однієї з київських територіальних оборон після початку повномасштабного вторгнення постійно приїжджала автівка з наліпкою на склі «очманілі зайчики» та величезною кількістю їжі для захисників. На блокпосту машину швидко почали кликати «очманілою», тож волонтерки недовго думали над назвою свого об’єднання: «Очманілі дівахи».
Готувати їжу в промислових масштабах розпочали тому, що в перші дні російського нападу багато ресторанів зачинялися й шукали, кому віддати свої склади з їжею. Марія, засновниця «Очманілих дівах» і активістка ще з часів Революції Гідності, не розгубилася й влаштувала кухню для тероборони просто в себе у квартирі. Невідомі люди могли привезти їй 300 кілограмів сиру, але через те, що готувати потрібно було на десятки захисників, то нічого не було зайвим. Мама Марії зі своїми подругами робили кілька сотень налисників, Марія з посестрами готували відрами борщі, каші та булочки, а тато перемивав весь посуд перед новим робочим днем.
Також у приміщенні неподалік, звідки виїхали люди, вирішили влаштувати місце для плетіння маскувальних сіток, яких дуже потребують на передовій. Ця робота для волонтерок не нова: сітки вони робили для ЗСУ ще у 2014—2015 роках, коли російські бойовики розпочали війну на сході України.
До кожної посилки військовим «Очманілі дівахи» докладають записку від киян. Це можуть бути слова підтримки від батьків і родичів або вдячності від звичайних українців.
Ще у 2014 році Марія пообіцяла собі, що коли війна з Росією закінчиться перемогою України, вона поїде до кожного місця бойової слави та встане там на коліна на знак вдячності перед захисниками. На жаль, зараз щодня цей перелік міст і сіл збільшується.