Ілюстрація: #СофіяРунова
//
28 лютого 2022 року російська армія вперше спробувала зайти на територію Замглайського старостинського округу. Їх зустріли мешканці селища та сільський голова Олександр і попередили, що ляжуть під танки, щоби не пустити окупантів. Того разу росіяни пішли, а громада почала будувати барикади на в’їзді в село. Усі погодили план дій: якщо окупанти знову підійдуть до Замглаю, будуть бити у дзвони — тоді всі мешканці мають піти живим щитом на зустріч росіянам.
23 березня пролунали дзвони: росіяни підійшли з важкою технікою та почали розбирати барикади. До них пішов староста Олександр, за ним колона чоловіків, позаду — жінки. Усі зупинилися перед барикадами, а Олександр рушив на перемовини: намагався пояснити окупантам, що на них ніхто не чекає, у селищі багато старих людей і будинок-інтернат.
У відповідь росіяни силоміць вдягнули старості мішок на голову, скрутили руки та відвезли до підвалу школи в сусідньому селі. Олександра одразу ж почали допитувати: били по ногах, нирках, печінці, вухах, обличчю, погрожували каліцтвом. Намагалися вивідати, які підрозділи ЗСУ стоять у тилу. Півтори доби чоловік провів без їжі.
25 березня Олександра знову посадили в автівку та відвезли до представників місцевого самоврядування. Староста не бачив облич своїх катів, адже ті були в балаклавах. Проте на шляху додому зміг запитати, навіщо ті вторглися в Україну. У відповідь почув: «Не хвилюйтеся, будете жити, як жили. Ми тільки змінимо керівництво, змінимо цих бандерівців».