Історія і фото: Лесик Якимчук
Ілюстрація: #ДашаФіліппова
//
Торік Лесь та його дівчина Лєна отримали запрошення навчатися й викладати в університеті в штаті Огайо у США. Програма з медіакомунікацій була розрахована на три роки, однак відразу після початку повномасштабного вторгнення Росії до України пара вирішила повертатися до України. Адже розуміли, що не зможуть жити там як раніше. Наприкінці лютого повернення виглядало як дорога в невідоме: було незрозуміло, що на тебе чекає вдома, а Лесь вже не зміг би виїхати з України — більшості чоловіків заборонено перетинати кордон.
Друзі зі Штатів перед від’їздом зібрали Лесю та Лєні сумку з медикаментами, що могли знадобитися на війні. Спочатку Лесь гадав, що ця сумка буде як крапля в морі серед усієї гуманітарної допомоги для українців. Але коли зробив пост на своїй сторінці у фейсбуці, що має тактичну медицину, його телефон почали обривати дзвінками. Виявилося, що у парамедиків не вистачало таких важливих речей для зупинки кровотечі як гемостатичні бинти чи ізраїльські бандажі. Тож пара продовжила займатися тактичною медициною, але подеколи доводилося шукати й коліматори, тепловізори та рації.
Допомога надходила з усього світу. Одного разу 60 сумок з медичними аптечками з Нью-Йорка волонтерка перевозила просто в літаку — у Варшаві її зустріли та довезли вантаж до кордону. А турнікети скуповували навіть у Бразилії. Жарти, що українці скупили всі турнікети у світі — не зовсім жарти. Адже кожному військовому необхідно мати щонайменше одну аптечку та два турнікети, а в Україні зараз мобілізовано близько 700 тисяч людей.
Разом із Лесем у команді працюють десять волонтерів. Як комунікаційник, він розумів, що для збору коштів їм потрібен бренд, тож свою організацію вони назвали UA First Aid. З приміщенням для роботи їм допоміг президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, наразі волонтери працюють в альма-матер Леся.
Зараз Лесь не знає, чи буде повертатися до Штатів після війни. Каже, що цінності змінюються, а більше потенціалу бачить саме в Україні.