Ілюстрація: #ОлександрШатохін
//
За мінімальними підрахунками ООН станом на середину червня 2022 року в Україні поранення внаслідок російської агресії отримало 5711 цивільних, загинуло 4597 мирних людей. Шанси на виживання багато коли залежать від лікарів, які працюють на межі можливостей від початку повномасштабного вторгнення.
Фотографії зруйнованого моста, що з’єднував Ірпінь і Київ, стали одним із символів російського вторгнення. Лікарка Анна приїхала до моста в перший день, 24 лютого, а за кілька днів російська армія підірвала єдиний спосіб для цивільних залишити Ірпінь. Доводилося переходити річку під мостом по саморобній переправі, а допомагали в цьому українські військові, волонтери та, звісно, медики. Після обстрілів багато людей були з пораненнями, дехто не витримував важкої дороги через супутні хвороби. Окремою задачею була евакуація лежачих хворих і літніх людей — з Ірпеня вивезли цілий будинок для людей похилого віку.
Анна неодноразово потрапляла під обстріли росіян. Машини швидкої допомоги не можна було ставити близько до мосту, бо як тільки окупанти бачили швидку — починали гатити по ній. Тож лікарці доводилося спочатку відносити поранених або знесилених людей до машини, потім відвозити їх до найближчої лікарні (5 км), надавати там найнеобхіднішу допомогу й знову повертатися до моста. Бригади замінювали одна одну, щоби оперативно підхоплювати евакуйованих. За один день Анна могла наїздити близько 200 км туди й назад. Зв’язок біля моста працював погано, тож вона ніколи не знала, наскільки «гаряче» там буде цього разу.
Коли поранені люди опинялися у відносній безпеці, то починали розповідати лікарям про те, що пережили: як власноруч ховали своїх близьких, що за жахи бачили. Найбільше ж волонтерам і медикам запам’яталося, як одного разу довелося перевозити 54 шпіців в одній машині швидкої — їхня власниця не хотіла евакуюватися, бо не знала, як врятувати собак, тож лікарі допомогли з транспортом. Поки їхали, знайшли нові родини майже всім шпіцам.