Ілюстрація: #РоманаРубан
//
Зараз із багатьох міст на сході та півдні України неможливо виїхати без автівки. Хтось рятується на власній машині чи приєднується до знайомих. Для інших людей шансом на порятунок стають водії автобусів, які з ризиком для життя їздять до гарячих точок або на окуповані Росією території. Водії потрапляють під обстріли, проходять десятки ворожих блокпостів на своєму шляху, але продовжують евакуаційні рейси.
Одна з головних перешкод безпечно евакуювати цивільних — це постійне порушення Росією домовленостей щодо «зелених коридорів» і режиму тиші. Російська влада навмисно зриває евакуацію в бік підконтрольних Україні територій, щоби в людей не залишилося вибору й вони погодилися на депортацію до російських або окупованих міст. Тож кожна поїздка стає небезпечною, а багато водіїв втрачають свої автівки чи навіть життя.
Інколи через необхідність перечікувати обстріли чи стояти на блокпостах, водії проводять за кермом від 30 до 70 годин за один рейс.
Однак наприкінці дороги добровольці отримують найкращу для себе винагороду — щиру вдячність врятованих пасажирів, які змогли дістатися до більш безпечного місця разом із дітьми й тваринами. Коли люди виїжджають з окупованих міст і бачать перший український блокпост, чують від військових українську мову — вони зазвичай починають плакати та сміятися від полегшення.