Ілюстрація: #ОлександрШатохін
//
Територію металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі російські війська не могли захопити до останнього. Поки українські захисники боронили завод, у його бомбосховищах ховалися від ворожих обстрілів сотні цивільних. Евакуюватися звідти багатьом вдалося лише через два місяці блокади, а весь цей час люди виживали без питної води, електроенергії та достатньої кількості їжі.
На початку березня до одного з багатьох підвалів «Азовсталі» забігли 35-річна Наталя та її чоловік, раніше вони працювали на цьому комбінаті. У їхньому бомбосховищі вже зібралося близько 20 людей, згодом їхнє число збільшилося до 40. З них вісім дітей, найменшій дівчинці було лише два з половиною роки.
З їжі були лише сухпайки й солодощі, якими ділилися українські військові, та продукти, котрі хтось зміг захопити з дому. Цього не вистачало на таку кількість людей. Діти малювали те, що вони хотіли б скуштувати: піцу, тортик, картоплю фрі. Хоча Наталя не любила готувати в мирний час, ці малюнки розривали серце, тож вона вирішила готувати їжу на всіх. Один маленький хлопчик ніяк не міг вимовити її ім’я, тож Наталя запропонувала: «Клич мене тьотя Суп».
Хоча те, що вдавалося приготувати Наталі, доволі складно було назвати справжнім супом: на 30 літрів води вдавалося додати лише дві бляшанки тушкованки з сухпайків. Інколи одну таку порцію доводилося ділити на п’ятьох людей. Наталя вигадувала й інші рецепти: гречаники з консервів і жменьки гречки, рис із цукром, ласощі з прокислого молока, деруни з чотирьох картоплин. Коли тьотя Суп приготувала млинці й додала трохи варення посередині, то діти сказали, що це тістечка. А одного разу Наталі навіть вдалося приготувати «піцу»: на лаваш поклала консерви, у когось знайшовся окраєць сиру. Як каже жінка, діти залишилися в захваті.
Їли в бомбосховищі один раз на день — в обід. Намагалися більше спати, щоби не думати постійно про голод. Коли ставало геть несила терпіти, пили чай. Однак і питна вода незабаром закінчилася, тож технічну чи дощову кип’ятили кілька разів. Пощастило з дровами — на «Азовсталі» їх було вдосталь, адже вони потрібні для печей комбінату. Проте, готувати просто неба не виходило: дві імпровізовані кухні Наталі потрапили під обстріли. Згодом тьотя Суп готувала безпосередньо на сходах укриття.
Коли Наталя евакуювалася, то попросила дітей подарувати їй їхні малюнки з їжею, про яку вони так мріяли в блокаді. Зараз жінка перебуває в безпеці на заході України та дивується, як люди не розуміють цінності хліба й води. Також Наталя намагається підтримувати зв’язок з іншими врятованими з «Азовсталі» та планує видати посібник із виживання на війні.