Ілюстрація: #ОлегГрищенко
//
Ті, хто багато років представляли Україну на міжнародних змаганнях і виборювали призові місця, сьогодні пішли захищати країну зі зброєю в руках. На зміну боксерським рукавичкам, тенісним ракеткам, баскетбольним м’ячам, біатлонним ґвинтівкам і футбольним бутсам прийшли справжні автомати.
Гучними прикладами стало рішення чемпіонів світу з боксу Олександра Усика та Василя Ломаченка піти до територіальної оборони. Усик пробув там місяць і наприкінці березня вирішив поїхати з України, щоби готуватися до матчу-реваншу з британцем Ентоні Джошуа. Водночас Ломаченко відмовився від матчів і продовжив служити в теробороні рідного Білгород-Дністровського на Одещині.
У прикордонних військах старшою лейтенанткою служить біатлоністка збірної України Анастасія Меркушина. Спортсменка каже, що зараз Україна стала кордоном між миром і війною. Тож вона несе свою службу саме на кордоні добра й зла, демократії та диктатури.
В українській армії сьогодні можна зустріти й багатьох інших спортсменів: тренера національної жіночої збірної, футболістів і футбольного арбітра, бігунів і борців.
На жаль, серед спортсменів у війську вже є втрати. У боях під Харковом у травні загинув паверліфтер Андрій Ковтенко. Чемпіону України з кікбоксингу Назару Макаренко на момент смерті було лише 25 років. Інший чемпіон України з кікбоксингу та чемпіон світу з тайського боксу, Олексій Янін, загинув у боях за Маріуполь. Командиром розвідки 93-ї бригади «Холодний Яр», що був убитий у червні, служив майстер спорту з паверліфтингу Сергій Карнаухов. І це далеко не повний список усіх спортсменів, які мали й надалі змагатися за перші місця на чемпіонатах, а натомість були змушені піти на війну проти російської армії.