Ілюстрація: #ЖеняПолосіна
//
Для багатьох українців домашні улюбленці — це повноцінні члени сім’ї. Разом зі своїми собаками, котами, птахами, свинками, рибками та навіть поні (цей перелік можна продовжувати довго) люди ховаються в бомбосховищах та евакуюються до більш безпечних місць.
Водночас домашньому собаці чи коту не поясниш, чому навколо лунають вибухи, а вам доводиться проводити ночі в підвалі чи їхати в автівці кілька діб поспіль. Тож у ветеринарів побільшало роботи з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну: тепер їм доводиться як рятувати тварин, постраждалих від воєнних дій, так і допомагати улюбленцям переживати постійний стрес.
Однак деяких тварин господарі кинули через війну або ж не мали змоги взяти з собою. Коти й собаки лишалися зачиненими у квартирах і будинках тижнями, опинялися під завалами внаслідок ворожих обстрілів. За можливості, волонтери й сусіди визволяли тварин, після чого шукали їм нові домівки чи повертали попереднім господарям. Якщо ж до зачиненої квартири було ніяк не потрапити, то шукали, як передати їжу та воду: наприклад, вирізали невеликі отвори у дверях.
Інші виклики постали перед притулками та зоопарками, що опинилися на окупованих територіях чи біля лінії фронту. В умовах війни такі місця швидко залишаються без електроенергії та водопостачання, а запаси корму стрімко закінчуються. Працівникам доводиться збирати дощову воду, шукати хоч якусь їжу, а після цього ще й пробиратися до своїх підопічних під обстрілами, ризикуючи власним життям. На жаль, багато тварин не виживають у таких умовах.
На тих територіях, де це можливо, тварин із притулків, зоо- чи екопарків намагаються вивезти на захід України чи до ЄС. Там хтось знаходить нових господарів, а інші — тимчасовий прихисток. А кожна врятована тварина стає символом людяності під час війни.
Comments