Ілюстрація: #ТаняЯкунова
//
Між балетом і військовою дисципліною є багато спільного, вважає артистка Національної опери України Олеся Воротнюк. В обох випадках потрібно робити свою справу попри біль і втому. Коли Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, Олеся не розглядала варіанту виїхати за кордон, натомість вирішила захищати країну зі зброєю в руках. Так чинив і її чоловік-військовий, якого три роки назад на сході України вбили російські бойовики.
Тож балерина записалася до київського ТрО. Вона вміла стріляти, однак одразу Олесю все одно не прийняли: було дуже багато охочих, перевагу надавали чоловікам з військовим досвідом. Згодом жінці все ж вдалося долучитися до територіальної оборони, їй видали автомат Калашникова та відправили чергувати на блокпости. Також Олеся допомагала евакуюватися людям і відвозила їх до більш безпечних регіонів на заході України.
На початку червня Олеся вирішила повернутися в Національну оперу: російські війська відступили з Київської області, тож наразі жінка знову може займатися балетом. Її першим виступом у воєнному Києві стала полька-мазурка «Die Libelle» Йозефа Штрауса.
Однак балерина знає, що в будь-який час її можуть знову викликати на службу. Олеся щодня відточує навички стрільби та волонтерить. Адже війна з Росією ще далека від завершення.
«Існував міф про велику Росію та її велику армію. Ми бачили правду: вони прийшли красти наші унітази. А російську культуру я спостерігала в Бучі та Ірпені», — ділиться своїми поглядами балерина. Так само для неї більше не існує «Лебединого озера» Чайковського після всіх злочинів і звірств, що вчиняли росіяни з українцями.